Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
П’ять найбільших масових вимирань в історії Землі відбувалися в періоди, коли біосфера ставала особливо вразливою до різких змін. Науковці виявили, що цим катастрофам передували помітні зрушення у кліматі та хімічних процесах планети.
Дослідники проаналізували зміни, які відбувалися на Землі протягом останніх 539 мільйонів років. За цей величезний проміжок часу вони виділили п’ять різних кліматичних режимів, між якими відбувалися відносно швидкі переходи.
Саме такі перехідні періоди виявилися особливо небезпечними для живих організмів. Коли кліматична система переходила з одного стану в інший, біосфера ставала менш стабільною, а ризик різкого скорочення біорізноманіття зростав.
Щоб оцінити цей ефект, науковці запропонували показник загальної «вразливості біосфери». Він враховує одразу кілька чинників: швидкість появи нових видів, темпи їхнього вимирання та загальний рівень біорізноманіття.
За словами співавтора дослідження, палеонтолога Вільнюського університету Андрія Спиридонова, високий показник не означає, що одночасно перебувають під загрозою всі види або всі регіони планети. Він характеризує стан біосфери загалом.
Коли швидкість вимирання та появи нових видів зростає, це може свідчити про спроби живих організмів пристосуватися до нових складних умов. Водночас скорочення різноманіття означає, що можливостей для такої адаптації стає менше.
Перевіривши запропонований індекс на даних із далекого минулого Землі, дослідники побачили виразну закономірність. Вразливість біосфери змінювалася протягом п’яти великих періодів, кожен із яких тривав від 10 до 100 мільйонів років.
Науковці назвали їх «періодами Хаггіса», оскільки обриси деяких графіків нагадали їм традиційну шотландську страву.
Особливо цікавою виявилася залежність від температури. Періоди сильнішого потепління збігалися з підвищеною вразливістю біосфери.
Найрізкіші стрибки показника виникали тоді, коли один тривалий режим завершувався, а інший лише починався. Саме з такими піками збіглися й події так званої «великої п’ятірки» масових вимирань.
Це дозволило дослідникам припустити, що критичні переходи в системі Землі створювали умови, за яких життя ставало значно чутливішим до наступних потрясінь. Тобто сама катастрофічна подія могла відбуватися тоді, коли біосфера вже перебувала в нестабільному стані.
Отримані результати допомагають пояснити, чому в окремі періоди історії планети зміни довкілля спричиняли надзвичайно масштабну втрату видів, тоді як в інші часи біосфера переносила серйозні потрясіння значно краще.
