Американські вчені змогли уточнити дату падіння Старовавилонської держави, над якою історики сперечалися десятиліттями. Аналіз деревних кілець, давніх астрономічних записів і слідів вулканічних вивержень показав, що Вавилон, найімовірніше, впав близько 1587 року до нашої ери.
Дослідники з Університету Аризони запропонували нову хронологію подій у Стародавній Месопотамії, яка може змінити датування одного з найважливіших періодів історії Близького Сходу.
Команда під керівництвом Шарлотти Пірсон поєднала кілька незалежних методів дослідження, щоб встановити, коли саме припинила існування Старовавилонська держава. Результати роботи опублікували в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Месопотамія охоплювала території сучасного Іраку та частини Сирії й Туреччини. Історики добре знають послідовність правління місцевих царів завдяки численним письмовим свідченням, однак визначити точні календарні роки багатьох подій досі було складно.
Проблема полягає в особливостях давніх систем літочислення. У документах часто вказували рік правління певного володаря, але без додаткових орієнтирів такі записи неможливо однозначно перевести в сучасну хронологію.
Додаткові труднощі створювали астрономічні спостереження, зокрема записи про рух Венери. Вони допускали кілька варіантів датування, через що вчені десятиліттями використовували різні хронології одних і тих самих історичних подій.
Щоб розв’язати цю проблему, американські дослідники звернулися до деревини, знайденої під час археологічних розкопок в Анатолії, на території сучасної Туреччини.
У давнину цей регіон був пов’язаний із Месопотамією розгалуженою староассирійською торговельною мережею. Саме тому археологічні знахідки з Анатолії містять відомості, які можна зіставити з месопотамськими документами.
Вчені дослідили річні кільця стародавніх дерев і виміряли вміст радіоактивного вуглецю в кожному з них. Отримані показники порівняли з деревиною, календарний вік якої вже був відомий.
Завдяки цьому вдалося створити об’єднану анатолійську хронологію, що охоплює період від 2072 до 744 року до нашої ери. Деревні кільця також зберегли відомості про кліматичні умови кожного року.
Особливо цінними виявилися дерев’яні конструкції стародавніх палаців. Поруч із ними археологи раніше знаходили глиняні таблички з відомостями про конкретні історичні події та роки правління царів.
Зокрема, дослідники встановили, що зовнішні кільця колод із палацу Варшама в Кюльтепе датуються 1837–1836 роками до нашої ери. Деревину з палацу Сариґайя в Аджемхююку вдалося датувати 1778 роком до нашої ери.
Ці дані дозволили прив’язати стародавні документи до конкретних років сучасного календаря. Відтак з’явилися нові орієнтири для визначення послідовності подій у Месопотамії.
Наступним етапом стало дослідження вавилонських астрономічних записів. Особливу увагу вчені приділили спостереженням за Венерою, яку в окремі періоди було надзвичайно складно побачити на небі.
Дослідники припустили, що причиною могла бути вулканічна імла в атмосфері. Щоб перевірити цю версію, вони порівняли астрономічні записи зі слідами давніх вулканічних вивержень, збереженими в полярних льодовиках.
Найпереконливіший збіг виявили з потужним виверженням вулкана Аніакчак на Алясці, яке відбулося приблизно у 1628–1627 роках до нашої ери.
Поєднання даних про вулканічну активність, деревні кільця та археологічні знахідки дозволило суттєво звузити діапазон можливих дат падіння Вавилона.
За запропонованою хронологією, Старовавилонська держава припинила існування приблизно у 1587 році до нашої ери. Це датування стосується саме раннього Вавилонського царства, а не значно пізнішої Нововавилонської держави, відомої з біблійних переказів.
Під час дослідження деревини вчені також виявили сліди масштабних кліматичних змін, які могли вплинути на долю іншої стародавньої держави — Хеттської імперії.
Аналіз показав, що в період між 1228 і 1188 роками до нашої ери в регіоні спостерігалися надзвичайно посушливі умови. Найсильніша посуха тривала з 1194 до 1192 року до нашої ери.
Через два роки після завершення цього особливо посушливого періоду хеттську столицю Хаттусу захопили та спалили. Науковці припускають, що нестача вологи могла стати одним із чинників занепаду імперії.
Шарлотта Пірсон та її колеги вважають, що поєднання радіовуглецевого аналізу окремих деревних кілець з археологічними й кліматичними даними можна використовувати для уточнення дат інших історичних подій. Отримана хронологія також має значення для подальших археологічних досліджень на території Туреччини.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
