Понад 60 років тому троє дослідників отримали незвичайний результат: за їхньою математичною моделлю населення Землі мало наблизитися до нескінченності 13 листопада 2026 року. Цю дату згодом почали пов’язувати з «кінцем світу», хоча вчені не передбачали загибелі людства, а сучасні демографічні дані не підтверджують їхній розрахунковий сценарій.
Історія незвичайного прогнозу почалася у 1960 році, коли Гайнц фон Ферстер, Патриція Мора та Лоуренс Аміот опублікували в науковому журналі Science роботу про зростання населення планети. Її назва містила конкретну дату — «Судний день: п’ятниця, 13 листопада 2026 року».
Дослідники проаналізували історичні відомості про чисельність людства приблизно за дві тисячі років. На основі цих даних вони побудували математичну модель, яка продовжувала тодішню тенденцію прискорення приросту населення.
За такого сценарію розрахункова кількість людей прямувала до нескінченності саме 13 листопада 2026 року. У математиці подібний результат називають сингулярністю — точкою, в якій значення моделі перестає залишатися скінченним.
Це не означало, що на Землі справді могли б з’явитися нескінченні мільярди людей за один день. Тим більше автори роботи не встановлювали дату фізичного знищення планети чи загибелі людства.
Розрахунок показував, що станеться з математичною моделлю, якщо продовжувати закладену в неї закономірність без змін. Проте демографічні процеси не залишилися такими, якими їх описували історичні дані, доступні дослідникам у середині минулого століття.
Головна відмінність між старим прогнозом і реальністю — уповільнення приросту населення. У багатьох країнах знизилася народжуваність, тому чисельність людства не зростає за тією траєкторією, яку передбачала модель 1960 року.
Сучасні прогнози ООН не вказують на наближення демографічної сингулярності. Згідно з розрахунками World Population Prospects 2024, населення Землі може зростати ще приблизно 50–60 років і досягти близько 10,3 мільярда людей у середині 2080-х років.
Після цього ООН прогнозує поступове скорочення чисельності населення — приблизно до 10,2 мільярда наприкінці століття. Це прогнозні показники, а не наперед визначені числа, проте вони суттєво відрізняються від сценарію необмеженого прискорення зростання.
Отже, 13 листопада 2026 року не є науково підтвердженою датою кінця світу. Вона з’явилася як результат конкретного математичного припущення, яке не описує подальший реальний розвиток демографічної ситуації.
Водночас учені досліджують і значно віддаленіші зміни, здатні вплинути на умови життя на Землі. Ці роботи стосуються не чисельності населення, а майбутнього атмосфери та поступових змін Сонця.
Зокрема, в дослідженні, опублікованому в Nature Geoscience, науковці змоделювали, скільки ще може існувати земна атмосфера з високим вмістом кисню. За результатами моделювання, цей стан може зберігатися приблизно 1,08 мільярда років, після чого очікуються значні зміни.
Такий розрахунок не визначає день загибелі людства. Він описує можливу довгострокову еволюцію умов на планеті протягом геологічних проміжків часу.
Таким чином, гучна дата з наукової роботи 1960 року не означає наближення катастрофи. Вона стала прикладом того, як результат математичної моделі можна помилково сприйняти за буквальне передбачення майбутнього.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover