Адміністрація Дональда Трампа збирає вузьке коло союзників для обговорення майбутнього НАТО, залишаючи поза ним Британію, Францію та країни Балтії. Поділ учасників альянсу на «хороших» і «поганих» підриває його єдність саме тоді, коли Москва посилює агресію.
Трамп продовжує політику, яка в нинішніх умовах загрожує самому існуванню НАТО як дієвого союзу. Йдеться про сортування союзників за їхньою готовністю виконувати побажання американського президента.
Цим займається не лише сам Трамп, а й очільник Пентагону Піт Гегсет, якого тепер називають «міністром війни», та інші представники адміністрації. Серед них — заступник міністра з питань оборонної політики Елбрідж Колбі.
«Хороші» й «погані», або про що бреше Трамп
Початкові претензії Трампа до окремих членів НАТО, які витрачали на оборону замало й покладалися на США, мали підстави. Проте багато союзників суттєво збільшили військові бюджети, тож повторювати старі звинувачення без огляду на ці зміни — щонайменше маніпуляція.
До того ж погоджений у Гаазі орієнтир у 5% ВВП передбачає поступове зростання витрат до 2035 року. Він охоплює щонайменше 3,5% ВВП на основні оборонні потреби та до 1,5% на пов’язані з обороною й безпекою видатки. Це не вимога, яку всі союзники мали повністю виконати вже сьогодні.
Більшість європейських країн також допомагає Україні в нерівній боротьбі з російським агресором. Для багатьох із них ця підтримка означає значні витрати.
Вашингтон за Трампа натомість робить ставку на постачання американського озброєння, яке оплачують інші союзники. Саме так працює програма PURL, що, за повідомленням НАТО, продовжує забезпечувати Україну критично важливою технікою. Отже, рахунок за частину американських поставок виставляють партнерам, а можливості постачання залежать ще й від наявності потрібного озброєння у США.
Проте навесні 2026 року у Трампа з’явився інший, значно безглуздіший критерій поділу союзників.
Ідеться про їхнє ставлення до війни проти Ірану, яку він разом із Беньяміном Нетаньягу розпочав бездарно й без належного розрахунку наслідків. Ця авантюра спричинила серйозні кризові явища далеко за межами регіону, а сам Трамп, опинившись у глухому куті, почав шукати охочих розділити з ним відповідальність.
Тепер союзників оцінюють за тим, наскільки вони підтримали цю війну або наскільки різко відмовилися до неї долучатися.
Відмова європейських партнерів чи Південної Кореї брати участь у військовій авантюрі не означає симпатій до іранського режиму. Ніхто не зобов’язаний любити аятол чи Корпус вартових ісламської революції, які поєднали середньовічне мракобісся із сучасними військовими технологіями.
Проблема в іншому: війни з такими противниками не починають настільки нерозважливо, як це зробили Трамп і Нетаньягу.
Одні союзники відмовляли Вашингтону дипломатично, інші — демонстративно. Схоже, саме ступінь покірності американському президентові й став новим критерієм «хорошого» союзника. Це багато говорить про політичне мислення Трампа та його оточення.
Основна претензія президента США зводиться приблизно до такого: Америка десятиліттями забезпечувала безпеку інших членів НАТО, але коли Вашингтону знадобилася допомога у війні проти Ірану, вони відмовили.
Не заглиблюючись у всі суперечки між союзниками, можна сказати прямо: це маніпуляція, яка переходить у відверту брехню.
Справді, від моменту створення НАТО 1949 року США забезпечували основну частину його військової та політичної потужності. Але американську присутність у Європі не можна подавати як безкорисливу послугу, за яку решта країн тепер повинна розплачуватися участю в будь-якій війні Вашингтона.
Під час холодної війни американські сили в Європі стримували радянську загрозу. Це відповідало завданням Північноатлантичного альянсу й безпековим інтересам самих США.
Війна Трампа проти Ірану автоматичного обов’язку долучатися до неї для інших членів НАТО не створює. Колективна оборона не означає безумовної участі в кожній воєнній кампанії, яку вирішив розпочати один із союзників.
Знамениту статтю 5 Північноатлантичного договору застосували лише один раз — після терактів проти США 11 вересня 2001 року. Тоді саме союзники прийшли на допомогу Америці, а не навпаки.
Коли адміністрація Джорджа Буша-молодшого — до речі, теж республіканця — розпочинала операцію в Афганістані 2001 року, а згодом війну проти режиму Саддама Хусейна в Іраку 2003-го, Вашингтон докладав значних зусиль для створення міжнародних коаліцій.
У цих кампаніях США отримували підтримку партнерів, зокрема окремих членів НАТО. Ті надсилали військових і техніку, витрачали кошти, втрачали людей загиблими й пораненими.
Тому, коли Трамп стверджує, що союзники ніколи не допомагали Америці, він або нахабно бреше, або демонструє незнання елементарних фактів недавньої історії.
Фактично президент США розпочав військову авантюру, а коли зіткнувся з наслідками, став вимагати участі інших. Після відмови він узявся звинувачувати партнерів і ділити їх на «хороших» та «поганих».
Одним із проявів цієї політики стала підготовка зустрічі в Польщі, на яку не запросили кількох ключових союзників — Британію, Францію та країни Балтії.
Ідеться про вузьку робочу групу для обговорення майбутнього НАТО, а не про засідання всього альянсу. Її організовує Колбі, який раніше вже проводив дві подібні зустрічі за участю Норвегії, Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччини та Нідерландів.
Цей формат отримав назву «Бергенська група».
«Сепаратні посиденьки»: розкол під розмови про оновлення НАТО
Адміністрація Трампа не включає кількох провідних союзників до зустрічі представників країн НАТО, запланованої на жовтень. Це відбувається після попередніх погроз карати уряди, які не дотримуються президентських пріоритетів, за допомогою «списку хороших і поганих».
Зустріч у Польщі, яку організовує керівник оборонної політики Пентагону Елбрідж Колбі, фактично є робочою групою з питань майбутнього НАТО. Про це повідомили шестеро дипломатів, знайомих із підготовкою.
Проте багато країн, які не отримали запрошення, зокрема Британія, Франція та держави Балтії, витрачають значні кошти на оборону й відіграють ключову роль в альянсі. Їхні дипломати намагаються зрозуміти, чому їх залишили поза обговоренням.
Вони також запитують, чи не надає адміністрація перевагу окремим країнам у спосіб, який може ще більше розколоти альянс. НАТО вже перебуває під тиском через посилення російської агресії та виснаження запасів озброєння.
«Ми робимо все, чого від нас вимагають, — сказав представник однієї з країн, яка не отримала запрошення. — Ми намагаємося зрозуміти критерії та мету цих зустрічей. Поки нам повідомили небагато».
Білий дім не відповів на запит журналістів, а Пентагон відмовився від коментарів.
Від повернення Трампа до влади він та його найближчі соратники постійно критикують НАТО. Претензії стосуються як відмови союзників підтримати війну проти Ірану, так і темпів збільшення оборонних витрат до рівня, якого вимагає американська адміністрація.
«Я завжди вважав НАТО, де ми витрачаємо сотні мільярдів доларів на рік на захист цих самих країн, вулицею з одностороннім рухом: ми їх захищатимемо, але вони нічого для нас не зроблять, зокрема у скрутний час», — написав Трамп цього року в Truth Social.
Раніше він продемонстрував невдоволення ще одним союзником — Південною Кореєю. Вашингтон різко скоротив заплановані спільні військові навчання, а Трамп нарікав на відмову Сеула приєднатися до війни проти Ірану.
Піт Гегсет підтримав цей підхід. Він закликав визначати «зразкових союзників» і попереджав, що ті, хто не підтримує інтересів США, зіткнуться з наслідками.
Хоча подробиці нового формату поки неясні, його поява відбувається на тлі погроз винагороджувати одних союзників коштом інших.
Колбі вже провів дві подібні зустрічі за участю Норвегії, Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччини та Нідерландів.
Країни, що беруть участь у «Бергенській групі», наполягають: її мета — не розколоти альянс. Про це заявив дипломат однієї із запрошених держав, якому, так само як іншим співрозмовникам, надали анонімність для обговорення внутрішніх переговорів.
За його словами, група планує розробляти пропозиції, які згодом зможе представити всьому альянсу для подальшого розгляду.
«Це може стати рушієм перетворень для всього альянсу», — сказав дипломат.
Він визнав, що деякі союзники розчаровані відсутністю запрошення. Особливо з огляду на те, що багато з них досягли або перевищили цільові показники військових витрат, яких домагалася адміністрація Трампа.
За словами іншого співрозмовника, знайомого з підготовкою зустрічей, США можуть невдовзі долучити до цього вибраного кола Данію. Причиною може стати домовленість між двома країнами про розширення американської військової присутності в Гренландії.
Першу таку зустріч Колбі провів у червні в норвезькому Бергені, запросивши шістьох вибраних союзників.
«Союзники по НАТО, які швидко виконують зобов’язання щодо витрат, узяті в Гаазі, мають достатній потенціал для внеску й готові перейти до практичної роботи», — написав він у соцмережах після зустрічі.
У вересні на конференції у Вашингтоні Колбі пояснив, що «ідея полягає в тому, щоб повести за собою весь альянс». Він додав, що результатом стане «сильніше й стійкіше НАТО», а Європа отримає більший військовий потенціал.
Колбі давно підтримує переговори між членами НАТО у вужчому колі. У попередні роки він виступав за посилення Німеччини як військової держави для стримування Росії та переорієнтацію американських сил на протидію зростанню могутності Китаю.
Проте навіть запрошені союзники запитують, чому Колбі та інші представники Пентагону настільки вибірково визначали учасників. Зокрема, чому поза списком опинилися такі великі військові держави Європи, як Британія.
«Якщо вони спробують розділити НАТО на “хороших” і “поганих”, це буде небезпечно для США, — сказав ще один із шести дипломатів. — Але для Європи це питання виживання».
Від себе ще раз наголосимо: скільки б Колбі не говорив про оновлення альянсу, вибіркове обговорення його майбутнього за спинами ключових союзників поглиблює розкол.
За нинішніх умов це політичне шкідництво, яке послаблює спільну оборону й підриває довіру між партнерами.
Якими б не були мотиви Трампа — власна нерозважливість чи свідомий розрахунок, — від ослаблення НАТО виграє Москва.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover